Рік тому загинув поліцейський з Нововодолажчини Олексій Кощій

Яким був Олексій на роботі та в родинному колі, згадують колеги і дружина Героя.

Про це повідомляє поліція Харківської області.

В той день після першого ракетного удару по селищу Буди Олексій разом із напарником оперативно прибув на місце російського обстрілу, щоб надавати допомогу людям. Через 20 хвилин ворог повторно вдарив по населеному пункту — цей вибух забрав життя Олексія.

Поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Харківського райуправління поліції №1 Олексій Кощій завжди був серед перших, хто реагував на виклики та допомагав людям у найнебезпечніших ситуаціях.

Його дружина, Анна Кощій, розповідає:

«Він був людиною честі. Понад усе любив свою роботу і залишався вірним Присязі. Працював віддано, отримав медалі за 10 років служби та за сумлінну службу — і дуже цим пишався.

 

24 лютого зранку йому зателефонував друг і сказав, що почалася війна. Олексій одразу зібрався й поїхав на роботу. Казав: “Я буду тут до останнього.” Ми з сином на кілька місяців виїжджали до Польщі, але він залишився служити».

За її словами, Олексій був світлим, щирим, справедливим і добрим. Завжди допомагав іншим, підтримував рідних. Любив риболовлю та активний відпочинок із родиною. 

Коли їхав на деокуповані території, завжди брав із собою солодощі, щоб пригостити місцевих дітей.

«Він казав: “Ти уявляєш, я приїхав, а там дітки біжать до нас, а в мене нічого немає.” І вже наступного разу купував солодощі, щоб пригостити їх. Він любив дітей… », — згадує Анна.

 

За кілька днів до трагедії родина разом відпочивала на природі.

«Олексій ловив рибу із сином, вони плавали у ставку. Я тоді подумала: “Боже, яке щастя, що ми всі разом…”»

У день загибелі Олексій був на чергуванні. Почувши перший вибух, Анна одразу зателефонувала чоловікові. Той повідомив, що разом із напарником вирушає на місце влучання. На місці поліцейські почали евакуацію мирних мешканців та надавали допомогу постраждалим. Та раптово відбувся повторний удар.

«Я знову зателефонувала — він уже не відповів. Тоді я зрозуміла, що сталося щось страшне. Кинулася до лікарні. Довго не казали, що трапилось. Не вірила, що він загинув. І досі не вірю. Ми жили один для одного. Найбільше шкодую, що під час останньої зустрічі не обійняла його. Тепер щоразу, коли бачу поліцейську машину, — шукаю його там…» — говорить Анна.

Колега загиблого, Олег Терещенко, розповідає:

«Олексій був прекрасною людиною. Я часто звертався до нього за порадою — він добре знав усі нюанси роботи. Ми разом виїжджали на виклики. За 10 років служби я не чув жодної скарги на нього. Чесний, справедливий, професійний. Він завжди допомагав, ніколи не відмовляв. Я дуже сумую — він був не просто колегою, а справжнім другом. Таких людей — одиниці».

Інспектор Євгеній Файда також поділився спогадами:

«Олексій був людиною, на яку можна було покластися в будь-якій ситуації. Ми дружили сім’ями, разом відпочивали, їздили на риболовлю. У день його загибелі я був удома, почув вибух. Телефонував йому — без відповіді. Потім зателефонував напарнику — той сказав, що Олексія, ймовірно, вже немає. Я не повірив і одразу поїхав до лікарні. Там мені підтвердили найгірше…»

Поліцейський Олексій Кощій загинув, рятуючи людей. Йому назавжди залишилося 35 років. Без чоловіка залишилася дружина, а без батька — 10-річний син.

Світла пам’ять Герою.