Як вибиті вікна стали творчою “фішкою” Харкова

На ній представлені роботи 27 митців з різних куточків України. Більшість картин створено на деревно-стружкових плитах OSB - матеріалі, яким у місті затуляють вікна, вибиті вибуховими хвилями та уламками ворожих снарядів. Часто такі вікна на перших поверхах будинків стають основою для стихійної творчості поетів та художників. Загалом, під час війни це перетворилось на окремий напрямок вуличного мистецтва, а найцікавіші тексти та малюнки на OSB харків’яни нерідко обговорюють в соцмережах.

ARTпідвал Харківської Муніципальної галереї взявся привернути увагу до цього виду творчості як однієї з форм опору руйнуванням, завданим російською армією. Навесні було оголошено відкритий конкурс на участь у виставці і зрештою зі 197 заявок було обрано роботи 27 художників.

“Теорія розбитого вікна” — про харківський спосіб протистояти хаосу, який приносить війна, і повертати життя туди, де його намагалися знищити. Про мистецтво, яке не просто зображує війну, а фізично присутнє в міському просторі та змінює його, — кажуть організатори виставки, яка розмістилася просто неба у дворику Літмузея.

Кураторка виставки, заступниця директора Муніципальної галереї Уляна Круча (Курганова) розповіла, що на процес відбору робіт не впливала відомість учасників, тому на виставці присутні картини як знаних митців, так і початківців.

Військовослужбовець ЗСУ Джей Бернадот представив на виставці свою картину “Маланка/мотанка”.

- Я - “хронічний” харків’янин, - розповідає Джей. - Служу в ППО вже два з половиною роки - під Харковом і над Харковом. Мої роботи виставлялися за кордоном, у Києві, але у рідному місті це моя перша виставка, і її тема має для мене принципове значення. Тому що попри всі руйнування і налуди, якими вкрите моє місто, ми не втратили зір, не втратили творчість і навчилися транслювати це в життя, чинити спротив обставинам.

Моя робота поєднує автопортрет, зроблений ще у 2019 році, і зображення ляльки-мотанки, яку я знайшов минулого року у хащах біля покинутої хати на Харківщині. Певним чином ця робота є відображенням мого особистого шляху - від культурного активиста до волонтера і військового.

Протягом свого життя ми переконуємось, що свідомість суспільства поступово змінюється: те, що колись вважалося категорично неприйнятним, під впливом публічного обговорення згодом стає нормою поведінки. Ці процеси пояснює теорія “вікно Овертона”. А харківська художниця Анна Кот надала для виставки своє бачення змін, які відбуваються з людством. Її робота складається з двох справжніх вікон, що залишилися від неіснуючого вже будинку, а тепер перетворилися на оригінальні рами для картин.

- Моя робота “Вікно Овертона” - про цифровізацію та про людяність, - розповідає авторка. – Комп’ютерні технології надають нам колосальні можливості, в тому числі допомають змінювати наше тіло: вживляти в нього електронні чіпи, замінювати хворі органи на штучні тощо. Але чи залишатимемося ми в результаті цього такими ж людьми, якими були наші предки? Чи зможемо називати їх нашим корінням? Чи будуть наші нащадки мати спільні риси з нашими прапрабабусями і прапрадідусями? Отже, моя робота символізує погляд у майбутнє.

Харківський художник і дизайнер Олександр Бронзель надав для виставки три картини: «Карусель», «Сон» і «Розмова про архітектуру». Можливість взяти участь у виставці робіт на деревно-стружкових плитах стала для нього приємним сюрпризом, адже саме на цьому матеріалі він створює свої картини вже понад 25 років!

- Моя авторська техніка полягає в тому, що кожен шматочок тирси, впресований в лист OSB, я розглядаю як мазок пензлем, - ділиться Олександр. - Залишається тільки пофарбувати його в потрібний колір. На відміну від паперу, кожен листі OSB має свій, унікальний малюнок з тирси, треба тільки роздивитися його елементи. І далі фактура матеріалу сама підказує сюжет картини, складається як мозаїка. Ми звикли, що листи OSB - це будівельний матеріал, який тимчасово затуляє руйнації або недосконалість інтер'єрів. Але я бачу в цьому матеріалі структуру та варіативність. Кожен лист OSB - наче впорядкований хаос, коли з мільйонів уламків деревини створюється новий чистий аркуш.

Три роботи із серії «Злі матрьошки» харківської художниці Наді Полевич, яка зараз працює в Римі, одразу привертають увагу відвідувачів виставки. Наче з яскравих усміхнених дерев’яних ляльок раптом злізла верхня оболонка, і відкрилася їхня справжня сутність – як відкрилася для нас у 2014-му сутність «старшого брата».

- «Злі матрьошки» - це моя реакція на широкомасштабне вторгнення рф до України, - розповідає Надя. - На той момент я жила в Італії. Цими матрьошками я хотіла попередити своїх італійських та німецьких друзів, які обожнюють російську культуру, про підступність країни, яка цю культуру розповсюджує.

Загалом я створила серію з 36 «Злих матрьошок». Кожна з них присвячена якійсь жахливій події, що почали відбуватися в Україні з початком вторгнення російської армії. Це, наприклад, масове вбивство собак російськими оккупантами; натовп на залізничному вокзалі Харкова, коли тисячі людей намагалися виїхати з під обстрілів, а росіяни казали “все не так однозначно”. Це - обстріл вокзалу в Краматорську. А це - моя реакція на оточення наших захисників на «Азовсталі». А ось - шоколадка «Альонка», якою ми ласували в дитинстві. Але тепер вона в мене асоціюється з підступністю: коли тебе спочатку пригощають цукерками, а потім - закидують бомбами.

Найприємнішим для мене є те, що мої європейські друзі почали друкувати і розповсюджувати «Злих матрьошок» по своїх містах в Італії, Німеччині, Греції, де ще є люди, які співчувають «добрим росіянам».

У Літературному музеї «Теорія розбитого вікна» триватиме до 4 жовтня. Втім, у організаторів є ідея продовження виставки в міському просторі.

- Хотілося б розмістити копії цих робіт з дозволу їхніх авторів на затулених OSB розбитих вікнах будинків, - каже Уляна Круча (Курганова). - У Харкові зараз можна побачити просто на вікнах та стінах будинків дуже багато  цих робітцікавих робіт. Це і вірші, і графіті, і малюнки. Часто ми навіть не знаємо авторів. На жаль, інші люди часто намагаються зафарбувати ці роботи, аби «навести лад», зробити «гарненько». Мені все ж таки хотілося б, щоб ці малюнки та тексти оцінювали з точки зору мистецтва, а не прикрашання. Це ж наша харківська «фішка», яку треба не зафарбовувати, а, навпаки, підживлювати.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм